Митрополит Київський і всієї України Епіфаній: “Заперечуючи українську ідентичність Москва тим самим заперечує наше право на церковну самостійність”

Дорогі брати і сестри!

Найперше хочу висловити сердечну подяку і від себе особисто, і від Православної Церкви України, і від нашого народу, який страждає через війну, через напад російського агресора, за допомогу і підтримку, за молитви і співчуття, які ми маємо з вашого боку. Як і багато людей доброї волі у світі, християни країн нордичної Європи не залишилися байдужими, не полишили українців наодинці з безпрецедентним у новітній історії нашого континенту викликом зла, але поспішили на допомогу.

Тривалий час зв’язки між нашими країнами, між нашими народами були розірвані залізною завісою тоталітарної російської імперії зла. Але ми пам’ятаємо, що у глибинах історії долі наших народів були тісно переплетені. Наші народи прийняли християнство в один і той самий історичний період. І зараз ми маємо відновлювати історичну правду, відновлювати нашу взаємодію, особливо перед викликом спільної для всього нашого континенту загрози з боку російського агресора.

Я розпочав зі спогаду про нашу давню спільну історію тому, що однією з головних причин нинішньої кризи є бажання кремлівського диктатора, російських світських та релігійних лідерів відновити імперію. Росію надихає на війну середньовічна імперіалістична концепція «Москва – третій Рим», яка трансформувалася в ідеологію «русского міра». І ця концепція виключає існування окремої, незалежної української ідентичності.

Москва вважає, що українського народу не існує і що ми – лише частина «великого російського народу». Заперечуючи українську ідентичність Москва тим самим заперечує і наше право мати незалежну українську державу, і наше право на церковну самостійність.

В чому головна причина такого ставлення? В тому, що без привласнення нашого історичного спадку, нашого минулого, нашої ідентичності, російська імперіалістична ідея не може існувати. Адже коли Київська держава була вже процвітаючою християнською країною східної Європи, Московії навіть не існувало. Московія з’явилася на історичній арені в першій половні ХІV століття завдяки монгольській державі Золота Орда, і коріння Московської держави – саме в цій азіатській автократії.

Однак соромлячись такого свого походження Москва наполегливо протягом століть прагне привласнити собі не лише спадок давньої Київської княжої держави, але навіть і спадок Візантії. Нинішній тоталітарний режим, як і Московська патріархія, що його надихає і благословляє, справді вважають Росію світовим центром християнської цивілізації, «Римом» у середньовічній інтерпретації цього поняття. Хоча вони живуть з нами в один час, але ментально вони перебувають у полоні середньовіччя.

Жорстокість і насильство, з якими Москва діє в Україні, акти геноциду і державного терору, які здійснює Росія проти українського народу, нагадують жорстокість релігійних воєн Європи минулого. Українська ідентичність ідеологами «русского міра» визначається як єресь. Це важко збагнути, але в ХХІ столітті російські держава і Церква живуть і діють за реаліями середньовіччя.

Отже мова йде не про якість суперечки щодо територій чи політичні блоки. Мова йде про фундаментальні речі – чи існуватиме наш українській народ і загалом Європа у сучасному світі, чи зможемо ми захистити досягнення свободи. Або російська імперія зла та інші тоталітарні режими повернуть Європу та світ до реалій минулого, коли діяло право сили, а не сила права.

Протягом десяти років Росія воює проти України. 22 місяці триває повномасштабна агресія. Попри впевненість і ворогів, і навіть друзів, що Україна не витримає нападу і впаде за кілька днів чи навіть тижнів, ми вистояли та продовжуємо чинити опір. Наша мета – не припинення вогню, не мир «за будь яку ціну», бо це буде лише продовженням страждань і дасть Росії час на підготовку до нового нападу. «Мінський процес» є доказом цього. Наша мета – справедливий і довготривалий мир. Ми хочемо, щоби цьому і наступним поколінням українців та європейців не довелося знову брати до рук зброю, аби захищати себе від нового нападу Росії.

Для того, щоби досягнути перемоги над агресором і встановити справедливий мир, нам потрібна допомога. Бо якщо би Україна зазнала поразки – це означало би, що агресор піде далі. Як він пішов далі після війни проти Грузії у 2008 р. Наступна його ціль – сусідні країни Європи. І Фінляндія, і країни Балтії, і Польща добре пам’ятають на прикладі власної історії, якою є російська агресія. Тому зараз нам необхідна вся можлива допомога і підтримка. Підтримуючи Україну Європа захищає своє майбутнє, свою свободу, мир для себе.

Нам потрібні молитва про перемогу і мир для України. Ми вдячні всім, хто молиться про це і відчуваємо силу цих молитов. Нам потрібне свідчення правди та моральна підтримка. Російська імперія зла намагається обплутати брехнею весь світ. Тому нам необхідно єднати зусилля у свідченні справжньої природи цієї війни, свідченні про російські злочини, зокрема і щодо насильства над релігійною свободою на окупованих територіях. Нам потрібна гуманітарна допомога, і ми щиро, безмежно вдячні за все, що вже було зроблене і продовжує робитися вами, вашими Церквами і країнами для цього.

Окремою великою проблемою є повернення депортованих Росією українських дітей. Десятки тисяч українських дітей вивезено в Росію, де їх цілеспрямовано позбавляють ідентичності та зв’язку з Батьківщиною. Нам потрібна допомога в поверненні полонених і заручників, яких утримують в жорстоких, нелюдських умовах. Без постійного міжнародного тиску на Росію ці питання неможливо вирішити.

Сподіваюся, що у спілкуванні і тут, і надалі, матиму можливість відповісти на ваші питання. Ще раз хочу подякувати вам, усім християнам дружніх нам країн Північної Європи, за підтримку, за любов, за допомогу нашим біженцям і вимушеним переселенцям. Нехай Бог щедро винагородить вас і благословить за добро, яке ви робите.

Дякую за увагу та прошу – щодня згадуйте в молитві Україну і просіть Бога про перемогу правди і справедливий мир для нашого народу, який страждає.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній