Промова архієпископа Лева на річницю інтронізації в Успенському соборі, 16 грудня 2023 року

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Християнство  вчить  нас, що тільки дивлячись на хрест, ми можемо побачити Божу славу.  Хрест був опорою для кожного святого в нашій Церкві, хрест є опорою для кожного з нас. Сам Христос говорить, і це одні  з його найкращих слів,  які втішають нас: ”І, як буду піднесений з землі” – він має на увазі, що його піднімуть на хресті – ”то до Себе Я всіх притягну”.  Хрест превідкриває  двері неба. На хресті ми бачимо  славу любові.

Максимальне зменшення є максимальним збільшенням як ми чули в останньому вірші сьогоднішнього Євангелія: ”Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокорюється той піднесеться”. Слова нашого Господа не завжди звучать як добра новина, а Євангеліє не завжди звучить як вчення про любов. Говорити  про самопожертву  – це не легко . Неважко помітити, що багато повчань  Христа містять універсальну мудрість. Людське  співіснування страждає, якщо ми завжди ставимо себе на перше місце, якщо ми переслідуємо лише власні інтереси, якщо ми уникаємо складних питань і намагаємося знайти найлегший шлях для себе.

Самовідречення, смирення, скромність і подолання  життєвих труднощів мають власну цінність, навіть якщо вони не завжди приємні. Є стара приказка: через страждання до перемоги.  Про цю мудрість  ми повинні пам’ятати постійно.

Дорогі  у Христі отці, сестри і брати. Для нас велика честь бачити сьогодні серед наших гостей Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та всіх хто його супроводжує . Вони були нашими гостями в рамках екуменічного запрошення Північних Церков.

Україну та Фінляндію об’єднує те, що ми знаходимося на кордоні між східним і західним християнством. Але  нам знайомі й інші, трагічні сторінки  нашої історії. Наприклад, одним з найбільш улюблених святих Успенського собору є священномученик Олександр Хотовицький, який загинув у Росії під час сталінського гноблення. Він народився в українському місті Кременчук, вчився в Волинській духовній семінарії і через багато етапів опинився у Фінляндії. Улюблена чудотворна ікона Козельщинської Божої Матері в цьому соборі також має українське коріння. Вона була надрукована в Полтаві в 1885 році і є копією ікони з монастиря міста Козельщини  в Україні.

Ми, православні Фінляндії, достеменно знаємо, що oзначають страждання, але і нам важко собі уявити ту пекельну дійсність і ті муки, які радянський терор застосовував до наших українських братів та сестер під час Голодомору-геноциду, а тепер у повномасштабній російській агресивній війні. Імена жертв цих безглуздих  терористичних актів на віки вічні занесені у «небесну книгу».

Коли Христос сьогодні говорить про самопожертву , він не має на увазі поведінку людей по відношенню один до одного. Він  говорить про те, як людина повинна  жити перед Богом, тобто про те, що є найважливішим у житті. Важливо те, з ким людина хоче бути. Ісус вчить нас, як ми повинні чинити, , але я  хотів би запитати, як ми, як спільнота, повинні жити, якщо ми хочемо жити згідно з вченням Христа.  .

Бо слова Євангелія про піднесення і приниження відкривають  нам могутнє царство , Царство Боже, з цінностями, які абсолютно відрізняються від тих, що  оточують нас.  Світ сьогодні як ніколи потребує спільного бачення  християн про віру, цінності та впевненість у завтрашньому дні. Я також щиро  вірю у майбутнє України, бо мені відомо, що більшість українців – це ті, хто ідентифікує свою віру з миром.

Мир – це реальність, яку Бог зрештою хоче нам дати, і Він нам її дає. Щоразу, коли мир у світі руйнується, ми розуміємо, що це означає для нас. Отже, мир – це дар, дар Божий. А також світський і духовний мир. Людській сутності притаманно  сваритися і воювати, і мир здається складним , часто неможливим  завданням.  Однак, навіть попри труднощі, наш обов’язок – продовжувати безперервну молитву за справедливий, постійний і міцний мир в Україні. Тут індивідуальна та суспільна відповідальність йдуть пліч-о-пліч. Амінь.

Архієпископа Лев