Päivän sana 
Päivän pyhät 
Послання до колоссян 3:12-16.
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа
У сьогоднішньому читанні послання ми почули опис церкви. «Отож,
зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя,
добротливість, покору, лагідність, довготерпіння…» Апостол Павло
описує, як ми повинні ставитися один до одного в церкві.
Св. Павло написав це до однієї з парафій (громад) старовинної
церкви, церкви в місті Колоси у Малій Азії. Проте це дійсно
актуально і для нас сьогодні. Якщо ми не знаходимо в Церкві
толерантності й любові, готовності просити пробачення і прощати,
то де їх знайти? Усі ми обмежені та слабкі люди зі своїми тягарями,
спокусами та гріхами. Тільки з Божою допомогою ми можемо
подолати ці наші гріхи та їхні наслідки. У церкві ми повинні
дивитися на Христа, на приклад і запрошення, які Він нам подає –
на запрошення до примирення з Богом і один з одним, що веде до
дружби та справжньої любові.
Насправді це найгірша недієздатність нашого християнського
прикладу, якщо ми не дружимо одне з одним у церкві. Як ми можемо
запрошувати інших людей до церкви, якщо церква не є місцем, де
нам добре, де кожен може почуватися гостинним і про кого
піклуються? Як ми можемо відображати любов Бога, якщо ми не
виявляємо любові одне до одного? Як ми можемо стверджувати,
що любимо Бога, якого не бачимо, якщо ми не любимо свого брата
чи сестру, яких бачимо? (1.Ів 3:20)
Нинішній розкол між Православними Церквами є ганебним фактом,
що наші церкви не перебувають у повній єдності одна з одною та
позбавляє нас свідчення Євангелії любові. Причина такого розриву
церковного спілкування є політичною. Ми знаємо, що деякі з наших
православних церков дозволили урядам і диктаторам втягнути себе
в політичну владу. Це ще більше посилює розкол. Деякі з наших
церков втягуються в найгіршу єресь – виправдовувати
несправедливість, вбивства та війни. І ми не можемо
дистанціюватися від цього гріха – ми не можемо сказати, це хтось
інший, ми не винні. На духовному рівні ця помилка також шкодить
нам. Те, що деякі православні християни хворіють цією недугою,
болить і для нас. Ми не можемо робити вигляд, що ця проблема
належить лише до рівня влади політики, а не до кожного з нас.
Питання для нас полягає в тому, як протистояти цьому зловживанню релігією, як допомогти нашим братам і сестрам
зцілитися від цього, і як побудувати церкву як спільноту
всеохоплюючої любові? Це питання до кожного з нас, до кожної
нашої церковної громади (парафії).
Відповідь на цей виклик ми можемо знайти в Євангелії, яка полягає
в Божому ставленні до нас – ми обрані Богом «Божі вибранці». Бог
примирився з нами, тому й нам треба примиритися між собою: «Як
Христос вам простив, робіть так і ви!»
І таким чином ми можемо вирости справжніми християнами,
членами одного Тіла Христового, Церкви. Як ми чули в кінці
послання:
15 І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви
покликані в одному тілі. І вдячними будьте!
