Rovasti Heikki Huttunen

8.11.2026

Русский

Evankeliumi Luukkaan mukaan (Luuk. 8:41–56)

Siihen aikaan Jeesuksen eteen tuli Jairos, synagogan esimies. Hän heittäytyi Jeesuksen jalkoihin ja pyysi häntä tulemaan kotiinsa. Hänen ainoa lapsensa, noin kaksitoistavuotias tytär, oli kuolemaisillaan. Matkalla Jairoksen kotiin väkijoukko tungeksi Jeesuksen ympärillä.

Siellä oli myös nainen, jota kaksitoista vuotta oli vaivannut verenvuoto. Hän oli kuluttanut kaikki varansa lääkäreihin, mutta kukaan ei ollut kyennyt parantamaan häntä. Hän tuli Jeesuksen taakse ja kosketti hänen viittansa tupsua, ja verenvuoto lakkasi heti.

Jeesus kysyi: ”Kuka koski minuun?”

Kukaan ei myöntänyt koskeneensa, ja Pietari sanoi: ”Opettaja, joka puoleltahan tässä ihmiset tunkevat päällesi.”

Mutta Jeesus sanoi: ”Joku koski minuun. Minä tunsin, että minusta lähti voimaa.”

Kun nainen huomasi, ettei hän voinut pysyä salassa, hän tuli vavisten esiin ja heittäytyi Jeesuksen jalkojen juureen. Kaiken kansan kuullen hän kertoi, miksi oli koskenut Jeesukseen ja miten hän heti oli tullut terveeksi.

Jeesus sanoi hänelle: ”Tyttäreni, uskosi on parantanut sinut. Mene rauhassa.”

Hänen vielä puhuessaan tuotiin synagogan esimiehelle kotoa sana: ”Tyttäresi on kuollut. Älä enää vaivaa opettajaa.”

Mutta kun Jeesus kuuli tämän, hän sanoi esimiehelle: ”Älä pelkää. Usko, niin hän pelastuu.”

Perille saavuttuaan hän ei antanut kenenkään muun tulla mukanaan sisään kuin Pietarin, Johanneksen ja Jaakobin sekä tytön isän ja äidin.

Kaikki itkivät ja valittivat tytön kuolemaa, mutta Jeesus sanoi: ”Älkää itkekö! Ei hän ole kuollut, hän nukkuu.”

He nauroivat hänelle, koska tiesivät, että tyttö oli kuollut.

Mutta Jeesus otti tyttöä kädestä ja sanoi kuuluvalla äänellä: ”Tyttö, nouse!”

Silloin henki palasi tyttöön. Hän nousi heti jalkeille, ja Jeesus käski antaa hänelle syötävää.

Tytön vanhemmat olivat hämmästyksestä suunniltaan. Jeesus kielsi heitä kertomasta kenellekään, mitä oli tapahtunut.


Opetuspuhe

+ Isän ja Pojan ja Pyhän Hengen nimeen.

Tämän päivän evankeliumissa ilosanoma tulee meille kahden naisen kautta – pitkään sairastaneen aikuisen naisen kautta ja juuri aikuisuuteen pian astuvan nuoren tytön kautta. Heitä yhdistää naisen ainutlaatuinen ominaisuus, jota mekin ehkä ajattelemme nolostuen – kuukautiset.
Sairas nainen kärsii jatkuvasta kuukautisvuodosta, joka tekee hänet jatkuvasti ja pysyvästi saastaiseksi ja sulkee hänet ulkopuoliseksi sosiaalisesti ja uskonnollisesti. Kaksitoista vuotta hän on sairastanut eivätkä lääkärit ole pystyneet auttamaan häntä. Kuoleva tyttö on samanikäinen. Hän on yhtä vanha kuin toisen sairaus, ja pian hänellä alkaa aikuisuus, kun alkavat kuukautiset.
Kysymys terveydestä ja sairaudesta, puhtaudesta ja saastaisuudesta, on tässä evankeliumin ytimessä. Evankeliumi sanoo meille, että mikään asia ei ole niin nolo, mikään sairaus ei ole niin toivoton, edes kuolema ei ole niin lopullinen, että se estäisi Jumalan rakkauden ja huolenpidon meitä kohtaan. 
Verenvuotoa sairastava nainen paranee, kun hän tekee juuri niin, että hän rikkoo Vanhan testamentin lakia vastaan. Hän uskoo, että hän saa avun, kun koskettaa ihmeellistä Opettajaa. Mutta sitä ei tietenkään voi tehdä julkisesti. Hän ei saa koskettaa ketään, ei tietenkään miestä, eikä varsinkaan pyhää Opettajaa! Niinpä hän ujuttautuu Jeesuksen taakse ja salaa koskettaa Hänen viittansa tupsua. Ne tupsut symboloivat Mooseksen lain viittä kirjaa. Voisiko vertauskuva olla selvempi!
Ja kun nainen tekee lainvastaisen teon ja koskettaa Herran viitan tupsua, verenjuoksu lakkaa ja nainen paranee. Mutta Vapahtaja ei anna parantuneen naisen jäädä piiloon. Hän kutsuu naisen esiin ja vahvistaa parantumisen ja lähettää hänet takaisin elämään.
Kuolleen tytön kohdalla Vapahtaja itse rikkoo samaa lakia. Hän menee kuolleen lähelle ja ottaa tätä kädestä kiinni. Kuolleen koskettaminen oli yhtä lailla ankarasti kiellettyä ja teki koskettajan saastaiseksi. Mutta Vapahtajan kosketus herättää tytön kuolleista. 
Jumala ei ylenkatso ketään meistä eikä Hän inhoa eikä pelkää meidän sairauksiamme, ei syntejämme, ei edes kuolemaamme. Hän antaa meidän tulla lähelle ja Hän itse tulee lähelle meitä. Hän antaa meidän koskettaa itseään ja koskettaa meitä itse. Näin tapahtuu joka kerta, kun liturgiassa kuulemme Hänen sanansa evankeliumissa ja otamme vastaan Hänen ruumiinsa ja verensä pyhässä ehtoollisessa. Vapahtajan ihmeitätekevä kosketus tapahtuu yli kaikkien rajojen, Hänen kosketuksensa parantaa ja nostaa kuolleista.

Rovasti Heikki Huttunen
Sunnuntai 8.11.2026

 


🇺🇦 Українською мовою

+В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про двох людей, які в очах тогочасного
суспільства були «ніким». Дітьми тоді особливо не переймалися, а дочок
цінували значно менше, ніж синів. Тому перша несподіванка цього
читання полягає в тому, що батько так глибоко вболіває за хвору дитину.
Друга — у тому, що він є юдейським релігійним лідером, начальником
синагоги. Зазвичай це до нього приходять по допомогу чи пораду, а не він
сам вирушає кудись із проханнями. Але тепер він упокорюється і йде до
незвичайного мандрівного вчителя — Ісуса, — щоб благати про порятунок
доньки.

Жінка, яка страждала на кровотечу, вважалася ще менш значущою.
Тодішнє суспільство не сприймало жінку як повноцінну особистість, а її
свідчення навіть не бралися до уваги в суді. Через свою недугу ця жінка
опинилася на самому дні суспільної ієрархії. Згідно із тогочасними
приписами, хвороба робила її постійно нечистою: кожен, хто торкався її чи
навіть розмовляв із нею, ставав ритуально нечистим. Вона була відлучена
від сім’ї, від людей, від суспільства та синагоги.

Але для Бога немає чужих, нікчемних чи нечистих. Для Нього кожен є
унікальним і прекрасним, створеним для Його любові та турботи.

У сьогоднішньому євангельському читанні Божа любов і сила сяють
надзвичайно яскраво. Історія з дочкою Яіра — одне з небагатьох
воскресінь, описаних у Євангеліях (таких випадків усього три, не рахуючи
самого Воскресіння Христового). Ці чудеса є передвістям і обітницею
нашого майбутнього преображення, свідченням того, що перемога над
смертю дарується кожному з нас перед обличчям земних хвороб і кінця.

Як це часто буває в найсвятіші моменти, Ісус бере із собою найближчих
учнів — Петра, Івана та Якова — і занурює їх у таїнство цього чуда. Господь
звертається до померлої дівчинки божественним словом влади —
вживаючи те саме дієслово, яке згодом стосуватиметься і Його власного
воскресіння: «Таліта кум!» — «Дівчинко, встань!» (Лк. 8:54).

Протоієрей Гейккі Гуттунен
Неділя, 8 листопада 2026 року

 


На русском языке

+ Во имя Отца и Сына и Святого Духа.

В сегодняшнем Евангелии благая весть приходит к нам через двух женщин — взрослую женщину, давно страдающую от болезни, и юную девочку, которая вскоре вступит во взрослую жизнь. Их объединяет особенность женского организма, о которой, возможно, и мы думаем со смущением, — менструация.

Больная женщина страдает от непрекращающегося менструального кровотечения, из-за которого она постоянно считается нечистой и оказывается исключённой из общественной и религиозной жизни. Двенадцать лет она больна, и врачи так и не смогли ей помочь. Умирающей девочке столько же лет. Её жизнь длится ровно столько, сколько болезнь той женщины, и вскоре, с началом менструаций, для неё наступит взрослая жизнь.

Вопрос здоровья и болезни, чистоты и нечистоты стоит в самом центре этого евангельского повествования. Евангелие говорит нам: нет ничего настолько стыдного, нет болезни настолько безнадёжной, и даже смерть не настолько окончательна, чтобы стать преградой для Божией любви к нам и Его заботы о нас.

Женщина, страдающая кровотечением, исцеляется именно тогда, когда нарушает ветхозаветный закон. Она верит, что получит помощь, если прикоснётся к Учителю, творящему чудеса. Но, конечно, сделать это открыто она не может. Ей нельзя прикасаться ни к кому — тем более к мужчине, а уж к святому Учителю и подавно! Поэтому она незаметно пробирается к Иисусу сзади и тайком касается кисти на краю Его плаща. Эти кисти символизируют пять книг Моисеева закона. Разве можно представить более ясный образ!

И когда женщина нарушает закон и касается кисти на плаще Господа, кровотечение прекращается, и она исцеляется. Но Спаситель не позволяет исцелённой женщине остаться в тени. Он зовёт её выйти вперёд, подтверждает её исцеление и отпускает её обратно в жизнь.

В случае с умершей девочкой Спаситель Сам нарушает тот же закон. Он подходит к умершей и берёт её за руку. Прикосновение к умершему было столь же строго запрещено и делало прикоснувшегося нечистым. Но прикосновение Спасителя воскрешает девочку из мёртвых.

Бог никем из нас не пренебрегает. Он не гнушается и не страшится ни наших болезней, ни наших грехов, ни даже нашей смерти. Он позволяет нам приблизиться к Себе и Сам приближается к нам. Он позволяет нам прикасаться к Нему и Сам прикасается к нам. Так происходит всякий раз, когда за литургией мы слышим Его слово в Евангелии и принимаем Его Тело и Кровь в Святом Причастии. Чудотворное прикосновение Спасителя преодолевает все границы. Его прикосновение исцеляет и воскрешает из мёртвых.

Протоиерей Хейкки Хуттунен
8 ноября 2026 года

Русский